Ревматоїдний артрит – це хронічне аутоімунне системне запальне захворювання сполучної тканини. В основі розвитку захворювання лежать складні аутоімунні процеси, що призводять до утворення на суглобових поверхнях ерозій і руйнування суглобів.
Хвороба може початися в будь-якому віці. Вона зустрічається і у маленьких дітей, і у дуже літніх. Найчастіше захворювання діагностується у людей працездатного віку – від 20 до 40 років. Переважна більшість хворих – жінки. У кожного захворювання протікає індивідуально, у одних воно може розвиватися роками, інших вражає швидко і агресивно. Причини захворювання невідомі. До розвитку ревматоїдного артриту привертають охолодження, травма суглоба, холодний і вологий клімат.
Симптоми ревматоїдного артриту
Захворювання характеризується розвитком стійкого синовіту, а також двостороннім симетричним ураженням дрібних суглобів кистей, стоп і інших суглобів. Захворювання проявляється у вигляді загальної ранкової скутості (іноді більше 6 годин), болів в суглобах, погіршенням загального самопочуття, схудненням. Рухливість в суглобах обмежена, рухи болючі. Розгорнута стадія хвороби характеризується деструктивним артритом. Для ураження суглобів кистей типово розвиток ульнарної девіації (відхилення пальців в сторону ліктьової кістки). Клінічні ознаки ураження внутрішніх органів (кардит, пневмоніт) відзначаються рідко. У 10-15% хворих розвивається амілоїдоз з переважним ураженням нирок.
У 70-80% хворих в сироватці крові виявляється ревматоїдний фактор, цю форму хвороби називають серопозитивною. З самого початку захворювання, як правило, відзначається підвищення ШОЕ, рівнів фібриногену, А-глобулінів, С-реактивного білка в крові, а також зниження гемоглобіну.
Лікування ревматоїдного артриту
Лікування хворих на ревматоїдний артрит має бути комплексним і спрямоване на придушення активності і прогресування процесу, профілактику загострень, попередження ранньої інвалідизації і відновлення функції суглобів. Обов’язковою умовою для успіху є мультидисціплінарний підхід – участь в лікуванні різних фахівців: ревматолог, ортопед, мануальний терапевт, лікар з лікувальної фізкультури, фізіотерапевт. Необхідне поєднання фармакологічних, ортопедичних і фізичних методів лікування. Особливо важливе правильне харчування. Для боротьби з виснаженням хворому рекомендується приймати достатню кількість білкової їжі, жирів і легкозасвоюваних вуглеводів.
У всьому світі на ревматоїдний артрит страждають близько 58 000 000 чоловік. Інвалідність при більшості ревматичних хвороб становить 15- 20% від загальної чисельності інвалідів.
В переважної більшості пацієнтів перебіг захворювання стабільний – періоди загострення чергуються з періодами ремісії. Що є причиною нападів? Це питання залишається дискусійним. Але враховуючи те, що пацієнт постійно перебуває в напруженні, очікуючи чергового загострення, то одним із суттєвих чинників є стрес.
Виходячи з цього, завдання лікаря:
- Створити умови для максимального збільшення періоду ремісії;
- Призупинити або сповільнити прогресування ревматоідного артриту;
- Не допустити дегенеративно-дистрофічних уражень суглобів.
Як досягти поставлених завдань знають фахівці Інституту ортопедії і неврології. Звертайтеся, допоможемо
